ЛН рекомендує, частина1 – «АтмАсфера»

Про їх існування мені було відомо давно. Але перше знайомство не справило враження чогось надзвичайного. Можливо, відштовхнула згадка про тексти на санскриті. Так, саме санскриті, це не помилка J Чомусь одразу намалювалась асоціація з кришнаїтами чи чимось таким, ніби штучно притягнутим до української музики. Тому, послухавши зо дві старих пісні, вирішив відкласти цей гурт на потім. І якось забулося про це все. А тим часом, переглядаючи музичні новини в Інтернеті, час від часу натикався на згадку про них, то один фестиваль, то інший, то якісь позитивні відгуки…. І врешті-решт крапля інформації переповнила чашу терпіння і змусила прослухати їхній свіженький альбом. І тут усе перевернулося…

Отже, знайомтесь: «АтмАсфера»! Так, саме через «А», тому що «атма» — у перекладі з санскриту, виявляється, означає «душа» (за іншими даними – «особистість»), а «сфера» — те, що її оточує. Коротше, назва не просто з повітря, а наділена певним філософським змістом (без іронії). На даний момент це шестеро людей (якщо за цей час не відбулося змін J ):

Анастасія Яремчук — флейта, вокал.

Юлія Яремчук — клавішні, вокал.

Андрій Шадій — мандоліна, флейти, вокал.

Андрій «Джордан» Черкасов — бас-гітара.

Тімур Ґоґітідзе — ударні, дарабука.

Міша Пузюрін — гітара

Вже один набір інструментів зацікавлює, що ж це за музика така вийде від їх поєднання. А вийде щось, що умовно можна назвати «world-music». Але це так, набір букв для того, хто не чув. Власне, можна це назвати і «фольком» і «етно», але кожне з цих слів в різних людей може викликати різні асоціації, і не завжди вони позитивні. Тому, хай буде «world-music», щоб точно знати, що це, наприклад, не «хеві-метал» чи «реп» J

З’явилась група вже досить давно, за легендою в 2003-му році, хоча активну діяльність почала десь в 2005-му. Але то все історія, і хто захоче, той зможе почитати її в «всесвітній бібліотеці». А ми зупинимося на сьогоднішньому дні, і, зокрема, на тому, що цей день представляє в творчості групи – свіженький альбомчик «Integro», презентований в цьому році.

Почитавши захоплені відгуки, увімкнув першу пісню з думкою: «ну побачимо, чим там вони хочуть нас здивувати…» і був реально здивований… Цілісно, потужно і неординарно. Отак одразу, з першої пісні, причому пісні то якраз на санскриті. «Ок, зараховуємо», – подумав я. «Але ж для багатьох музичних колективів достатньо в альбомі одного-двох хітів, а інші пісні так, в нагрузку», – слухаємо далі… І вже з перших звуків наступної композиції зрозумів, що вже не відірвуся, що переді мною справжнє явище в сучасній українській музиці. Дійсно, музика, яка поглинає… Магія звуку. І кожна пісня, як дорогоцінний камінь. Чи як дороге вино, яке хочеться смакувати. І все це разом не різношерстий набір, а єдина цілісна річ. Дійсно, «Integro» (з іспанської мови перекладається як “ціле”, “об’єднання”)…

Існують пісні, які просто хороші, які приємно слухати, а інколи трапляються ті, що просто потрапляють в резонанс з внутрішнім світом, вони трапляються досить рідко. Але коли от так, одразу, з’являється цілий альбом таких пісень, це інакше як чудом не назвеш. «Integro» – це дуже якісна музика. Це музика позажанрова і позанаціональна. Це дійсно «world-music», в тому значенні, що вона актуальна в будь-якому куточку світу. Власне, якби я раніше не знав про те, що «АтмАсфера» – це українська група, і вперше б мені хтось дав послухати цей альбом, сказавши, що це, наприклад, якась всесвітньовідома група, я б навряд чи засумнівався. Перші сумніви б з’явились після композиції «Козак», де проскакують знайомі етнічні мотиви. Ну і звичайно, «Гуцул», де вже явно можна почути рідну мову. Але, якщо ви не слухали ще альбом, то не звертайте уваги на ці назви, будь-які асоціації, побудовані на існуючих стереотипах, тут недоречні. Ви не почуєте тут чогось заїждженого, типу «маруся, раз, два три калина» чи «гуцулка Ксеня», не хвилюйтесь. Власне, мова, вокал, тут є ще одним інструментом, який гармонійно вписується в загальну картину. Ця музика мелодійна і драйвова одночасно, енергетика з неї так і пре.

Так як альбом вийшов надзвичайно цілісним, то єдиним можливим наслідком після першого прослуховування стало одразу друге. І тут вже почали відкриватися якісь інші нюанси, захотілося вслухатися в звуки, смакувати музику. І як її не смакувати, якщо вона така. Надзвичайно щира і світла, коли навіть в навушниках відчувається, як музиканти викладаються на повну, і, впевнений, отримують шалений кайф від того, що в них виходить.

Рекомендую слухати цей альбом не фоново, а максимально повністю в нього занурюючись, без сторонніх звуків, щоб ця музика створювала свій, власний простір. Вслухайтесь в кожен інструмент, насолоджуйтесь поєднанням голосів, «прочувствуйте» його. Звичайно, це суб’єктивні враження, не виключаю, що багатьох цей альбом зовсім «не вставить», але для тих, хто шукає щось незвичайне, може стати справжнім відкриттям.

Як на мене, він стає певним явищем, яке достойне зайняти своє почесне місце в історії української музики, навіть якщо група раптом кудись зникне. Адже справжня музика ніколи нікуди не зникає…

А для тих, хто вже відчув кайф від прослуховування, доля дарує справжній приємний сюрприз – можливість послухати це вживу. Причому, тут, в Луцьку і буквально за кілька днів. Не пропустіть, 26 березня, в суботу, в арт-кафе «Стоп Кадр» ми очікуємо «АтмАсферу». А щоб мати приблизне уявлення, що являють собою ці хлопці та дівчата вживу, перегляньте шматочок їхнього виступу на польському фестивалі Woodstok в 2009-му році.

Android app on Google Play