Настя Яремчук: «Музика має бути щирою, не створюватися заради грошей, а йти від серця…»

12 жовтня музичний гурт «AtmAsfera» зібрав своїх шанувальників у столичному будинку художника. Музиканти виступили на запрошення V Міжнародного еко-культурного фестивалю «Трипільське коло. Парад стихій»! Гурт був створений у 2005 році і вже став відомим в Україні та за кордоном. Їхню музику називають етно-роком, фольком або world–musiс. В їхніх композиціях відчутні мотиви багатьох народних культур світу. Про історію «АтмАсфери», про творчі досягнення та життя за лаштунками – розповідають учасниці гурту Настя і Юля Яремчук.

 

Історія «AтмАсфери» розпочалася вісім років тому. Чи відчуваєте Ви, що змінилися?

Настя: Дуже сильно змінилися. Якщо взяти наш перший альбом і порівняти з тим, що ми грали сьогодні – то це величезна різниця. Там спокій, умиротворення, а тут – шал.

Як це пояснити?

Настя: Ми багато концертуємо, виступаємо на фестивалях і часто люди хочуть драйву, сили звуку. І ми почали грати більш швидку, більш драйвову музику. Але все одно намагаємося зберегти настрій, який був спочатку. Це настрій любові і він для нас дуже важливий.

Перший альбом не був у етностилі. Як ви до цього прийшли?

Настя: Ми свідомо не називаємо себе етногуртом. Це люди так нас назвали, загорнули в етнообгортку. Але насправді ми не ставимо собі якихось рамок і неодноразово казали про те, що якщо ми захочемо виразити себе за допомогою іншої, можливо, і більш простої музики – ми це зробимо. Аби це було гармонійно. Музика має бути щирою, не створюватися заради грошей, а йти від серця.

Юля: Зрештою, навіть у попсовій музиці з простою формою, яку розуміє багато людей, можна виразити дуже хороші речі.

Яку музику ви слухаєте в повсякденному житті?

Юля: Дуже різну. В нас немає одного улюбленого стилю. Важливий зміст музики, важливо, що вона несе. Якщо вона пуста – нема сенсу слухати. Якщо має в собі глибокі почуття та емоції – це добре.

Настя: В різні періоди надихає різна музика. Якийсь час ми слухали Вакарчука. Зараз слухаємо «ColdPlay» – там гарні тексти і настрій. Слухаємо багато сучасної академічної музики, мінімалізм Стіва Райха, Філіпа Ґласса. Вони дуже надихають на новаторські форми, яких немає в музиці для загалу.

Кілька років тому концерти «АтмАсфери» стали схожі на справжні шоу. Раніше ви були спокійнішими…

Настя: Ми є особистостями і хочемо себе проявляти… Скажімо, Тимур, наш перкусіоніст, дуже експресивний, екстраверт, йому це потрібно. Така його природа. Ми просто почали поєднувати нашу частину, жіночу ліричну, з чоловічою, емоційною, сильною…

Розкажіть про мову, якою співаєте.

Настя: Колись давно я почула, як дівчина співала на санскриті пісню «Брахмасамхіта». Це мене дуже вразило. Я не могла зрозуміти що це за мова, але було відчуття, що це щось з інших сфер. Потім почала цікавитися, виявилося, що це санскрит, найдревніша мова. Вона вважається мовою духовного світу і дуже впливає на настрій людини. Я тоді це відчула і відчуваю досі. Ми почали експериментувати з окремими мантрами і дотепер більшість наших текстів – на санскриті.

Юля: В Україні нас часто запитують про мову наших пісень. А за кордоном – ні. Напевно, думають що це українська. (сміється) Їм здається, що ми іноземна група і значить співаємо на якійсь іноземній мові.

У вас нещодавно відбулися зміни у складі гурту. Як це на вас позначилося?

Юля: З деякими учасниками довелося розлучитися через певні обставини. Але ми як були друзями, так ними і залишилися. Наші зміни – на краще. Новий гітарист Михайло – дуже цікавий музикант, має свій стиль гри на гітарі, дуже збагатив нашу музику. З усіма колишніми учасниками ми підтримуємо дуже гарні, теплі стосунки, вони бувають на наших концертах…

А скрипки вам не бракує?

Настя: Нам бракує Сашка, скрипаля – він неймовірно позитивна людина. А щодо скрипки, то тій музиці, яка була раніше – бракує. А новій – ні, бо ми вже пристосувалися. Проте не виключено, що будуть нові інструменти. Ми хочемо експериментувати.

Використовуєте багато незвичних музичних інструментів. Звідки вони?

Настя: Так, ми використовуємо багато особливих інструментів – калімбу, діджеріду та іншу екзотику. Часто нам дарують щось цікаве. Ми також багато подорожуємо і не пропускаємо жодного музичного магазину. Якщо це щось нове і якщо навіть ми ніколи не тримали цього інструмента в руках – залюбки експериментуємо. Недавно ми купили гіталель, гавайську гітару. Вона така малесенька, дуже зручна в машині, щоб щось під неї співати і придумувати.

Як народжуються ваші композиції?

Юля: Це можна порівняти із народженням дитини. Це дуже складний процес, який може тривати місяцями. В ньому беруть участь усі музиканти, кожен має слово, кожен має ідеї. Оскільки кожен є яскравою особистістю, інколи дуже важко дійти згоди. Кінець-кінцем щось виходить і ви це чуєте.

У вас дуже складна музика. Яку освіту мають учасники гурту?

Настя: Хлопці не мають музичної освіти. Андрій, мандолініст, навіть не знає нотної грамоти, але в нього абсолютний слух. Ми з Юлею з дитинства займаємося музикою. Наш батько музикант. Ми закінчили консерваторію. Але інші учасники не мають музичної освіти. І я не думаю, що це обов’язково. Освіта трохи допомагає. Хоча без освіти, без стереотипів ти можеш краще себе проявити. Це дає свободу.

Як на ваше становлення вплинув ваш батько – Юрій Яремчук?

Настя: Дуже вплинув. Перше, що я почула – це був його саксофон. Він вчив нас імпровізувати, двері не закривалися від різних художників, музикантів, імпровізаторів… Ми постійно були на концертах, спілкувалися з тими людьми. Тато дуже нам допоміг. Хоча завжди нас критикує: «Ви граєте таку попсу, у вас все таке примітивне…» Сам він грає сучасну імпровізаційну музику, в якій немає ритму і гармонії… Це слухає дуже мало людей. Це дуже складна музика для інтелектуалів.

Ви виступаєте як на українських фестивалях, так і за кордоном. Як оцінюєте їхній рівень і наш?

Настя: Відчуваємо різницю в технічному обслуговуванні. За кордоном значно кращий рівень. Організація набагато краща.

Юля: Зазвичай в Україні техніки дуже повільно реагують. А за кордоном люди в роботі, дуже швидко визвучують. Трапляються і в Україні професіонали, але вкрай рідко.

Чи відрізняється публіка в Україні і за кордоном?

Настя: Ми із публікою за кордоном не були настільки близькі. Тут ми робили атмакемпи, квартирники, з багатьма прихильниками дружимо. За кордоном теж є дуже класні відкриті люди, які гарно нас сприймають. Але ми не мали можливості з ними так потоваришувати. До української публіки в нас особливе тепло. Вони для нас дуже рідні.

Який ваш найбільший успіх?

Напевно, «Вудсток» у 2009 році. Він дав багато для розвитку гурту, для піару.

Українським непопсовим музикантам часто важко втриматися на плаву. Як вам це вдається?

Настя: Це одна із причин, чому ми так часто виступаємо у Польщі. Нам так легше – ми можемо утримувати якось гурт, себе і творити те, що ми хочемо. Раніше ми могли влаштовувати безкоштовні сольні концерти в Україні, тому що у нас були спонсори, а зараз доводиться організовувати все самостійно. Нам не вистачає власних коштів, щоб орендувати апаратуру, світло. Доводиться брати гроші за квитки. А якщо платний вхід – приходить менше людей. Наша аудиторія – це все-таки люди творчі, студентська молодь, які не мають великих фінансів. В Польщі легше, тому що там вищі гонорари і можна хоча б якось вижити. В Україні це неможливо.

Плануєте новий альбом?

Юля: Плануємо і дуже скоро.

Настя: З усіх наших альбомів це буде мій улюблений. В ньому будуть дуже різні пісні. Але які – це поки що таємниця. (сміється)

Як ви відпочиваєте?

Відпочиваємо дуже мало і завжди мріємо: «Давайте все відкладемо і хоча б на три дні поїдемо в Карпати! І не будемо грати…» Або поїдемо на море і будемо відпочивати. Але навіть якщо ми кудись їдемо, у нас все одно репетиції. Ми не можемо не працювати. Я люблю гори, мрію побачити Гімалаї. Але все-таки улюблена гора – Демерджі в Криму. Нещодавно ми на неї сходили. Ми зійшли на гору, коли вже починався захід сонця. Хмари були нижче, ніж вершина. Відчувалося щось божественне.

Ви ведете здоровий спосіб життя? У чому він полягає?

Це перш за все, коли ти правильно харчуєшся, не вживаєш спиртного, не куриш. Бо це насправді вбиває тіло і душу. Може здатися що ми надто «правильні»…. Але наш спосіб життя нам допомагає, ми однодумці і підтримуємо дуже гарні стосунки.

Чи намагаєтеся пропагувати ваш спосіб життя серед шанувальників?

Не хочеться взагалі нічого пропагувати. Не хочеться нікому нічого нав’язувати. Якщо наші шанувальники «заразяться» від нас – це буде чудово. Якщо ні – то ми не будемо нав’язувати. Хочеться просто сказати: «Це класно, люди! Якщо ви будете це робити – станете набагато щасливішими.»

Нещодавно гурт переїхав із Києва до Львова. Як це на вас позначилося?

Настя: Ми дуже любимо Львів. У Києві ми були через обставини, але завжди хотіли жити у Львові. Творити там набагато легше. Київ – це суєта, гроші, бізнес. Львів – це творчість, неповторний настрій , старовина… Там все дуже надихає. Хоча зараз ми частіше на гастролях, ніж удома.

Куди ви їдете найближчим часом?

Ми беремо участь у польському талант-шоу «Must Be The Music Poland!». Зараз ми будемо у півфіналі конкурсу і дуже просимо підтримки.

Спілкувалася Галина Будівська

Джерело: 
http://sumno.com/gi8
Android app on Google Play